Таміла Кошман
Рейтинг
+150.23
Сила
408.56

Таміла Кошман

t-koshman

Недосказане. Уривок

«Я так багато маю тобі сказати. Про тебе. Для тебе.Ти залишишся назавжди чимось прекрасним в моєму житті.Зараз, коли все скінчилось, розумію ту порожнечу, що глибоко засіла в серці.Я знаю, що твоє життя зараз яскраве та безтурботне, як тоді, але часом хочеться просто спитати, як ти. Ти хоч щось їси? Чи тепло вдягнулась, бо на дворі вже холодно? Яке нове слово вивчила за сьогодні? Скільки ідей вже реалізовуєш? Сумуєш?Я пишу, пишу кожного дня, навіть кожну годину, але все тримаю у своїй голові. Я ...
Читати далі →

БуваЄ

Буває, як твій внутрішній спокій перетворюється в хаос, і ти відчуваєш таке опустошення всередині, що не хочеш взагалі існувати.Буває, що хочеш закритись в маленькій та темній кімнаті, і просидіти там декілька тижнів, а може й місяців, ніби відчути себе комахою із твору Кафки.Буває, ти вдивляєшся у стелю о 4 ранку, і не можеш звести до купи думки, які утворюють суцільний броунівській рух в твоїй голові.Буває, що ти сідаєш в квартирі на підлогу та починаєш несамовито кричати від болю, який роз`їд...
Читати далі →

Бути дитиною

Я люблю спостерігати та аналізувати поведінку людей. Але, у зв'язку з моїм особливим місцем роботи, я проводжу більшість часу тепер з дітьми. І це дивовижно! Сьогодні, наприклад, дивилась, як старший брат (років 11), турбувався про свою сестру (років 6).  «Так, маленька, ти руки точно помила? Давай я допоможу тобі їх витерти, щоб ти не забруднила свою сукню», «Візьми мене за руку і нічого не бійся!», «Ти точно не голодна? Давай я своє яблуко віддам, щоб ти поїла і далі гралась».  В той момент...
Читати далі →

Недописане. Уривок.

"… що робити, коли в один момент руйнується твій світ? От ти живеш, будуєш та вимальовуєш плани, мрієш, твориш, розвиваєшся, а тут, невідомо з яких причин — все за мить втратило будь-який сенс. Раптово. Назавжди.  Я засинаю з цією думкою вже третій день поспіль, коли прокидаюсь та чищу зуби, коли йду на роботу або прасую рубашку, сиджу за ноутом, коли говорю з другогом за чашкою міцної кави, коли приймаю душ та готую собі вечерю, коли дивлюсь у стелю о 4 ранку. Мій світ, який я так кропі...
Читати далі →

Сила слабощів

Ми слабші, насправді, ніж здаємось. Коли носимо 20- ти кілограмові пакети з продуктами додому, ходимо на високих підборах цілий день, а потім прибігаємо і готуємо «кулінарні шедеври» — все одно залишаємось слабкими. Коли стаємо завзятими домогосподарками, які в день перероблюють сотні тисяч справ та коли не вміємо стримувати сльози, які, як на зло, стікають по щоках. Слабкі, бо просимо вибачачення у людини, яка по-справжньому нам дорога, навіть принижуючи власну гідність. Не можемо бути з кимо...
Читати далі →

сroyez en votre rêve

«Воно ж правда здійсниться?» — міцно тримаючи за руку питає вона. «Правда. Головне вірити. Всім серцем» — відповідаю їй. Але, в думках все зовсім по-іншому: цей світ буває занадто цинічним, і окрім щирої віри нічого й не залишається. Мені не хочеться, щоб вона знала, які бувають люди, і, що не завжди бажання можуть справдитись. Мрії залишаються мріями, а реальність, яка пронизує, немов морозний подих вітру – буває жорстокою. Люди, сповнені образи та відчаю, закупорюються у власний панцир....
Читати далі →

Щось

Ранок. Її скуйовджене волосся. Його ніжний поцілунок в чоло. ЇЇ руки, що тендітно переплітаються з його пальцями. Його міцні обійми. Її останні сльози. Місто, в якому почуваєшся беззахисним, і, часом, по-чарівному самотнім. Ніколи не знаєш, коли закінчується одна історія, і починається вже інша. Не вловлюєш ті короткі проміжки щастя, що вриваються в життя. Не помічаєш часу, який пролітає над прірвою небуття в «невідоме минуле». Так мало слів, і так багато запитань, що сколихують свідомість. ...
Читати далі →

Сільная і нєзавісімая, да?

Як тільки люди чують, що ти живеш окремо, сама себе забезпечуєш і не впускаєш в життя пересічних чоловіків – все, не встигнеш і оком повести, як на тобі клеймо: сильна і незалежна. «А коли сорок котів заводити будеш?» — підіймаючи кутики губ, питають вони.  Інколи, просто посміхаєшся, інколи, віджартовуєшся або ж просто ігноруєш. Зараз буде хвилинка антиреклами, але я знаю, що ніколи не буду ідеальною жінкою. Готувати ненавиджу, знаю лише 10 рецептів деяких страв. Вдома майже не проводжу час...
Читати далі →

Дівчинка-Сонце

Твої пальці тендітно накручують пасмо волосся, а думки, які витають та одночасно перемішуються – втратили свою ідентичність. Ти вся, ніби зроблена із світла. Завжди посміхаєшся, навіть незнайомим людям. Ти – океан енергії, в який хочеться пірнути з головою. Часом здається, що найбільша проблема твого життя – це недостатня кількість людей, яким ти можеш принести щастя. Очі наповнені життям. Ти сама життя! Бурхливе, неодноманітне, цікаве, непередбачуване, загадкове… На твоєму робочому столі зобр...
Читати далі →

Холодно.

Вона каже мені: «Холодно». Дивна. На вулиці плюс три, а зиму обіцяють морозну. Це ж ще навіть не мінусова температура. Але вона повторює: «Холодно». Ніби ж в’язаний светр на ній, шапка, шарф, навіть взуття вже зимове одягнула. А вона знову і знову промовляє: «Холодно». І, не говорить же, що змерзла, наприклад.  З  дивним тремтінням, навіть тугою в голосі, каже це незрозуміле «холодно». І що хоче, щоб я зробила? Може чаю слід випити? А вона, ніби читаючи думки,  тихенько так: «Ти не...
Читати далі →