Зміни? Не для всіх!

Цинічність та байдужість людей вражає останнім часом. Не вважаю себе занадто радикальною, але думаю, що після всіх подій 2013 – 2014 року, світогляд українців мав кардинально змінитись. Нічого не відбувається, ніяких обіцяних покращень я не відчуваю, а всі слова, що були сказані, лише залишились на вустах ораторів. І справа зовсім не в політиках чи органах місцевого самоврядування, а річ в самих цінностях людей, котрі мали б зрости. Не хочеться сперечатись чи всі українці духовно піднялись, але на конкретних прикладах доводиться переконуватись, що у цих людей немає жодних ідеалів, совісті чи навіть елементарного відчуття гідності. Почала я із далеку, а тепер перейду до суті. 

Три місяці тому, зовсім випадково, побачила плакат: «Стань донором для бійця АТО», чи щось на кшталт цього. Звичайно, що хотілось в ту секунду побігти за вказаною адресою і здати майже всю кров, щоб зробити хоч таку дріб’язкову справу для наших воїнів. Думаю так подумав кожен другий, хто бачив цей напис. На превеликий жаль, кров в мене відмовились брати через мій вік. Але були ті, хто безкорисно віддавав частинку себе і може не один раз. Як мінімум, такі є серед моїх друзів. Але сьогодні я дізналась жахливу новину. Як виявилось, цей центр крові, який у нас в Сумах єдиний — приватний. І кров, яку здають люди для бійців, до них майже ніколи не доходить. Вони її… продають. Наскільки ж треба бути цинічними, пустими та жадібними тваринами, щоб так вчинити. Немає слів, щоб описати всі емоції, які вирують всередині. А скільки ж таких по всій Україні?! Не хочеться навіть і думати про такі жахливі речі. Зміни, що мають відбутись у свідомості кожного, «доходять» не до всіх. 

Продовжуючи цю тему, хочеться наголосити на слові  «зміни». Скільки разів чула про люстрацію, про те, що колишні риги не мають права займати впливові посади, та взагалі щось займати в Україні. Не буду загострювати увагу на тому, скільки регіоналів пройшло у ВР, але все одно боляче і прикро. Особисто мені складно зрозуміти українців, які віддавали свій голос за тих, чиї руки по лікоть в крові. Коли ми сповнені байдужості та нейтральності до своєї країни, то це може торкнутися кожного. Усувати зло та ставитись до нього з повною огидою потрібно навіть у маленьких речах. 

Наприклад, в моєму рідному університеті після революції студентським ректором залишився один із лідерів «маладих рєгіонав». Звичайно, що на це звернули уваги лише пару десятків студентів, а інші просто байдуже відмахувались, що це не їх справа, адже тепер він став патріотом. Яка різниця, що було в минулому і ким він був в минулому? І тим паче він же від них пішов, заяву написав про вихід із їхніх лав. Я розумію, що змінювати свій колір та вподобання залежно від діючої влади – дуже вигідно, але невже не вистачає власної гідності, щоб чітко відстоювати свої погляди та переконання. Не здивуюсь, якщо через короткий проміжок часу ця людина буде відверто заявляти, що насправді він націоналіст, а в регіонах був таємним агентом. Добре, що хоч скоро його термін придатності закінчиться. А тепер питання друге: хто ж прийде на його місце?! Знаю точно, що один із кандидатів його товариш і побратим. Розумію, що людину не можна судити і вішати на ній ярлики лише тому, що вона з кимось товаришує, але мене насторожує зовсім інше. Під час передвиборчої кампанії цей кандидат поширював листівки за Тігіпка. Грубо кажучи агітував за «Януковича № 2». І хай тільки в когось повернеться язик сказати, що «пацан маладєц, дєньгі зарабативал». Якщо в людини не вистачає коштів, то вона знайде спосіб їх заробити, але точно не таким способом. Не хочу осуджувати чи казати, хто має рацію в цій ситуації, але особисто я думаю, що все починається із малого. Спочатку такі люди будуть звичайними активістами, а через 10 років прийматимуть закони. Якщо ми не зупинимо їх зараз, то далі буде набагато складніше!

Тo be continued…

3 коментарі

Галина Маслак
Наскільки мені відомо, текст написаний не сьогодні, а набагато раніше. Тому фраза
«Але сьогодні я дізналась жахливу новину. Як виявилось, цей центр крові, який у нас в Сумах єдиний — приватний.»
не відповідає дійсності. Цікаво, як справи з цим центром крові зараз.
Таміла Кошман
Текст написаний дійсно не сьогодні, але я переношу деякі свої записи сюди.
А проблеми, які описані тут, є досі актуальними!
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте