Операція "Врятувати безпритульного"
Інформація взята зі сторінки Андрія Рибалка
Мій сьогоднішній ранок почався з кави і… спілкуванням з «бомжем».
Взяв собі «американо з молоком» і стою біля магазину. Підходить до мене «бомж». Не дивлячися на цього відразу відрубую «грошей не дам». На моє здивування, він попросив не грошей, а хліба. Хм… такого ще не було, мабуть нова схема. Але відмовляти голодному – гріх. Іду в магазин, купую половину хлібини. (По дорозі прораховую варіант: може він у змові з продавцями, і продає їм цей хліб назад?) Даю хлібину, зі словами «тільки ж з'їжте».
Він їсть, відчувається, що людина справді голодна. Я стою, робити все одно немає чого, адже чекаю товариша, що має принести мій відремонтований ноутбук.
Сідаю поруч з «бомжем» і починаю розмову, що саме привело його до такого життя.
З'ясовується, що безіменний безпритульний має ім'я: Олександр Сергійович Некрасов. Має реєстрацію: притулок для безхатченків на Робітничому селищі. Колись працював на заробітках в Росії, там надірвав хребет. Мав хату в с. Червоне, але родичі обдурили його і хату продали без його відома. З того часу перебивався тим, що працював на різних людей за житло і їжу. Зиму перезимував в Полтавській області, де допомагав по господарству одній жінці. Потім до жінки повернувся син-алкоголік і звідти довелося піти. Говорить, що йому нестерпно жити з іншими мешканцями притулку, бо майже всі вони злочинці і проститутки, одним словом дно суспільства.
Олександр Сергійович може бути столяром, слюсарем-сантехніком, двірником, допомагати по господарству. Просить не грошей, а роботи. Може допомагати по господарству комусь в селі. А найбільша мрія – оселитися в хатинці не дуже далеко від Сум, в найдешевшій — дерев'яній, з пічним опаленням.
Але то мрії. А зараз людині потрібен хоч якийсь заробіток, щоб піднятися.
На алкоголіка не схожий. Дуже хочеться вірити, що не шахрай. Зрештою, а що можна вкрасти на посаді двірика? Мітлу?
Ніколи не спілкувався з безпритульними. Завжди здавалося, що вони самі собі вибрали такий спосіб життя. Але тепер я знаю людину, яка хоче вибратися з цієї халепи. І просить не грошей, не їжі, а просто можливості заробити власною працею. І тепер я і ви (хто прочитали цей текст) є тими, хто може врятувати людину, допомогти стати на ноги. Східна мудрість говорить: «Дай бідному не рибу, а вудку».
Дамо вудку Олександру Некрасову?
Максимальний репост!
P.S. Андрій не написав, але він навіть купив б/у телефон цьому чоловіку, щоб мати з ним зв'язок!
Мій сьогоднішній ранок почався з кави і… спілкуванням з «бомжем».
Взяв собі «американо з молоком» і стою біля магазину. Підходить до мене «бомж». Не дивлячися на цього відразу відрубую «грошей не дам». На моє здивування, він попросив не грошей, а хліба. Хм… такого ще не було, мабуть нова схема. Але відмовляти голодному – гріх. Іду в магазин, купую половину хлібини. (По дорозі прораховую варіант: може він у змові з продавцями, і продає їм цей хліб назад?) Даю хлібину, зі словами «тільки ж з'їжте».
Він їсть, відчувається, що людина справді голодна. Я стою, робити все одно немає чого, адже чекаю товариша, що має принести мій відремонтований ноутбук.
Сідаю поруч з «бомжем» і починаю розмову, що саме привело його до такого життя.
З'ясовується, що безіменний безпритульний має ім'я: Олександр Сергійович Некрасов. Має реєстрацію: притулок для безхатченків на Робітничому селищі. Колись працював на заробітках в Росії, там надірвав хребет. Мав хату в с. Червоне, але родичі обдурили його і хату продали без його відома. З того часу перебивався тим, що працював на різних людей за житло і їжу. Зиму перезимував в Полтавській області, де допомагав по господарству одній жінці. Потім до жінки повернувся син-алкоголік і звідти довелося піти. Говорить, що йому нестерпно жити з іншими мешканцями притулку, бо майже всі вони злочинці і проститутки, одним словом дно суспільства.
Олександр Сергійович може бути столяром, слюсарем-сантехніком, двірником, допомагати по господарству. Просить не грошей, а роботи. Може допомагати по господарству комусь в селі. А найбільша мрія – оселитися в хатинці не дуже далеко від Сум, в найдешевшій — дерев'яній, з пічним опаленням.
Але то мрії. А зараз людині потрібен хоч якийсь заробіток, щоб піднятися.
На алкоголіка не схожий. Дуже хочеться вірити, що не шахрай. Зрештою, а що можна вкрасти на посаді двірика? Мітлу?
Ніколи не спілкувався з безпритульними. Завжди здавалося, що вони самі собі вибрали такий спосіб життя. Але тепер я знаю людину, яка хоче вибратися з цієї халепи. І просить не грошей, не їжі, а просто можливості заробити власною працею. І тепер я і ви (хто прочитали цей текст) є тими, хто може врятувати людину, допомогти стати на ноги. Східна мудрість говорить: «Дай бідному не рибу, а вудку».
Дамо вудку Олександру Некрасову?
Максимальний репост!
P.S. Андрій не написав, але він навіть купив б/у телефон цьому чоловіку, щоб мати з ним зв'язок!
0 коментарів