Де мило за 52 000?

Сьогодні (нарешті) потрапила до проректора з господарської роботи СумДУ. Ситуація була така, що на 2015 рік університетом виділено 80 000 грн. на туалетний папір, а 52 000 грн. — на мило. Але найцікавіше, що цих речей ніхто ніколи не бачив ( прям як фантомас). Я хотіла поспитати, де засоби особистої гігієни та де кошти, які виділялись на них. Зайшовши в кабінет, мене одразу звідти вигнали, мовляв «я цим питанням не займаюсь, іди в сусідній». Ну ок, пішла, представилась, запитала. У відповідь лише отримала: «Ти хто взагалі така, щоб такими речами цікавитись?» Я студентка цього університету і хочу знати куди витрачаються 132 000 грн (!). Аргументація вразила.
ВНІМАНІЄ! 
1. Спочатку мене запевняли, що цих коштів не виділяють, а ту суму написали спеціально.
2. Потім казали, що це не лише на туалетний папір і мило, а ще й на відбілюючі засоби, миючі для кухні і т.д.
3. Коли і цей аргумент не подіяв, вони вирішили переконувати мене, що все це є в корпусах. Коли я запропонувала пройтись і перевірити, вони відмовились ( дивно ). 
4. Останнім кроком було те, що мене відправили до коменданта, якого на місці не виявилось.
Але ще весь діалог підкріплювався ствердженнями, що «я ніхто і не маю права знати про це». Сікрєт, відєтєлі. 

На жаль чи на щастя, мені хотіли навішати лапші на вуха. Але не вийшло. Перший етап я пройшла, але він далеко не останній. Дуже шкода, що адміністрація мого рідного університету, не хоче йти на діалог. Продовження операції під назвою: «Де мило?» продовжується. Ту бі контінід...