СумДУ: Совок VS Європа

Коли я почала навчатися в СумДУ на журналістиці, то думала, що кращого факультету більше ніде не існує. Я пишалась тим, що здобуватиму знання в такому престижному університеті і була переконана, що все на вищому рівні – особливо викладацький склад. Про пережитки Радянського Союзу і мова не заходила, адже такий сучасний ВНЗ, просто не може бути «совковим». 

Я зараз не збираюсь, як каже адміністрація, «виносити проблеми зі стін університету» і не хочу сказати, що всі навколо погані, а студенти прекрасні створіння. Я просто хочу показати, які має проблеми із «пережитками радянщини» передовий ВНЗ міста. Совєцкій союз і досі панує в стінах СумДУ і його негайно слід викоренити, бо називатися європейським університетом – чудово, але треба це й втілювати. Основною ж проблемою є ставлення викладачів до студента. Мені приємно звичайно, що окрім знань, мене ще вчать, як треба одягатись, читають моралі і підвищують голос, коли я роблю щось не так. Але слід збагнути просту істину: я, як студент маю поважати викладача і здобувати знання в університеті. В той же час викладач має давати мені ці знання і в той же час поважати мене, як студента. І примушувати мене писати лекцію на парі – не входить в обов’язки, якщо я запам’ятовую краще на слух. А тим паче кричати і принижувати при цьому ( і таке було ).
Для прикладу, наведу кілька історій із студентського життя. 

На першому курсі, коли один викладач піднімав постійно голос, а потім при всіх сказав дівчинці, що «така тупа і бездарна людина не може вчитись на журналістиці», я вперше замислилась над тим, що до студентів ставляться, як до рабів. Наступним був викладач, який постійно принижував на парі жінок і всіляко їх дискримінував. Свій предмет він знав на відмінно, а от ставлення до дівчат було дуже низьким і навіть трохи ненависним. Епічною була ситуація, коли викладач забороняв користуватися Інтернетом, а ми знайшли на одному з сайтів лекції, які слово в слово він диктував на парі. Це вже була третя ситуація, яка переконувала мене, що пережитки радянщини залишились. Не беру до уваги такі речі, як: заборона виходити під час пари; друкувати 50 сторінок підручника, замість того, щоб дозволити скористатися електронною книгою; детальне конспектування, без якого я не стану професіоналом, при чому все має бути слово в слово (це я зараз не жартую). В такі моменти ти відчуваєш себе в концтаборі. А ще, на деяких предметах не можна висловлювати свою точку зору, бо викладач знає більше, ніж ти і тільки те, що думає він — істина. Не знаю, як в інших містах, але в нас ще забороняють приходити в гуртожиток після 23, бо так сказала адміністрація. 

Звичайно, є студенти, які поводять себе невиховано і відверто кажучи «як бидло». Але всі узагальнення помилкові, бо не всі студенти такі, як і не всі викладачі «совково» викладають. На кафедрі точно є кілька людей, яких я страшенно поважаю і в яких хочеться вчитись. Тому, ще не все втрачено, а сподіваюсь мої думки допоможуть звернути увагу на проблеми, які дійсно існують в СумДУ. 

А для епічного завершення, наведу вам цитату свого викладача: «Якщо не вивчиш три поняття, що таке журналістика, то ніколи в житті не станеш професіоналом цієї справи». На цьому все. Занавєс.