Холодно.

Вона каже мені: «Холодно».
Дивна. На вулиці плюс три, а зиму обіцяють морозну. Це ж ще навіть не мінусова температура.
Але вона повторює: «Холодно».
Ніби ж в’язаний светр на ній, шапка, шарф, навіть взуття вже зимове одягнула.
А вона знову і знову промовляє: «Холодно».
І, не говорить же, що змерзла, наприклад.  З  дивним тремтінням, навіть тугою в голосі, каже це незрозуміле «холодно».
І що хоче, щоб я зробила? Може чаю слід випити?
А вона, ніби читаючи думки,  тихенько так: «Ти не зрозуміла. Не на дворі холодно. В серці».
Холодні руки завжди можуть зігріти теплі рукавиці. Холодну квартиру – хороший обігрівач. Холодну вечерю можна розігріти в мікрохвильовій печі. Холодна зима колись закінчиться, а на зміну прийде  весна.
Але, що захистить від холодного погляду чи слова?
Я даю їй гарячий ромашковий чай.  Шкода, що він не в змозі зігріти її холодне серце.
Було б простіше.