сroyez en votre rêve

«Воно ж правда здійсниться?» — міцно тримаючи за руку питає вона.
«Правда. Головне вірити. Всім серцем» — відповідаю їй.

Але, в думках все зовсім по-іншому: цей світ буває занадто цинічним, і окрім щирої віри нічого й не залишається. Мені не хочеться, щоб вона знала, які бувають люди, і, що не завжди бажання можуть справдитись. Мрії залишаються мріями, а реальність, яка пронизує, немов морозний подих вітру – буває жорстокою.
Люди, сповнені образи та відчаю, закупорюються у власний панцир. Вони настільки боятимуться показатися справжніми, що досконало оволодіватимуть акторськими здібностями, аби вчасно зіграти «відшліфовану роль».
Я не хочу розказувати їй, як можуть робити боляче, здавалось би, найрідніші.
Як люди бурхливо доводитимуть, що кожна особистість індивідуальна, і в той же час ненавидітимуть тих, хто виділятиметься із загальноприйнятих правил. І, я не зможу вберегти її від підлості, зрад, обману та цинізму.
Але я можу навчити її бачити прекрасне в звичайнісіньких речах. Я розкажу їй про те, як вберегти своє внутрішнє світло від життєвих невдач та перепитій. Як насолоджуватись кожною миттю. І найголовніше – ставитись до всього з любов’ю.
А коли вона виросте, я знаю, що буде так само дивитися на зоряні простори і згадувати бажання, коли падає зірка. Але вже не питатиме, чи здійниться воно. Бо знатиме, що головне — вірити в нього.
Всім своїм серцем.