Сила слабощів

Ми слабші, насправді, ніж здаємось.
Коли носимо 20- ти кілограмові пакети з продуктами додому, ходимо на високих підборах цілий день, а потім прибігаємо і готуємо «кулінарні шедеври» — все одно залишаємось слабкими. Коли стаємо завзятими домогосподарками, які в день перероблюють сотні тисяч справ та коли не вміємо стримувати сльози, які, як на зло, стікають по щоках. Слабкі, бо просимо вибачачення у людини, яка по-справжньому нам дорога, навіть принижуючи власну гідність. Не можемо бути з кимось «просто для того, аби було», бо ми, читаючи романи, ще віримо у почуття і щире кохання. Ми слабкі, бо не вміємо стримувати емоції, якщо хочеться закричати чи посміятись. Ми можемо бути неймовірно розумними, фантастичними, гарними, і ще багато різних епітетів, але все одно залишаємось слабшими. Коли ведемо за собою команду, займаємо високі посади, розбудовуємо і творимо – слабкі. Але саме цю «загадкову слабкість» може побачити лише по-справжньому близька людина.

Я завжди вражаюсь і надихаюсь такими жінками, які не зважаючи на свою внутрішню силу, все одно залишаються тендітними. І, бути слабкою – це сила, яку можна відчути лише серцем, а не вимірюванням кількості справ перероблених за день/місяць/рік, або грамами виплаканих сліз. 
І, так, ми слабші, ніж здаємось.

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте