Бути дитиною
Я люблю спостерігати та аналізувати поведінку людей. Але, у зв'язку з моїм особливим місцем роботи, я проводжу більшість часу тепер з дітьми. І це дивовижно!
Сьогодні, наприклад, дивилась, як старший брат (років 11), турбувався про свою сестру (років 6).
«Так, маленька, ти руки точно помила? Давай я допоможу тобі їх витерти, щоб ти не забруднила свою сукню», «Візьми мене за руку і нічого не бійся!», «Ти точно не голодна? Давай я своє яблуко віддам, щоб ти поїла і далі гралась».
В той момент я захотіла сама бути тією молодшою сестрою, бо так ніжно та чуттєво проявлялась його турбота.
Або, спостерігаючи за деякими дітьми — розумієш, наскільки ж вони щирі та невимушені. Вони говорять та проявляють свої почуття без краплі сором'язливості або награності. Немає цього бажання комусь догодити, бо так вигідно буде в подальшому. Вони не будують в своїй уяві план помсти, якщо хтось, колись, не поділився з ними цукеркою.
Є дівчинка, яка кожного разу говорить, що дуже мене любить і це було ще з першого нашого заняття. Через стереотипи та власну недосконалість, я думала, що це не дуже щиро, як інколи буває в дорослому світі. Але, лише згодом усвідомила, що їй просто подобаються мої заняття і вона говорить «люблю», вкладаючи в ці слова свою маленьку, але вже таку чуттєву душу. І важко розуміти, а головне спостерігати, як без лицемірства, підлості та інших людських недоліків — діти проявляють свої почуття. Можливо, хтось думає, що вони ще нічого не розуміють, і тільки ми — дорослі, маємо право їх чомусь навчати. Але в їхньому світі, зовсім ще несформованому, але такому великому та світлому, є місце для спостерігачів, які мають захоплюватись і зрозуміти його, бо ж найважливіше очима не побачиш.
Я кожного дня вчу і одночасно вчусь у дітей. Вони дивовижні. І ця їх особлива відкритість, змушує кожного разу замислитись над власним світосприйняттям. А потім, реальність дає мені ляпаса і повертає в свою «театральну площину», де практично кожен сам за себе, і не завжди можна розрізнити справжність від гарної акторської гри, або награність із реальними почуттями та емоціями.
Бути дитиною — це не просто слова, а велика сила, яку, на жаль, мають не всі.
Будьте щирими та одягайте шапку!
Сьогодні, наприклад, дивилась, як старший брат (років 11), турбувався про свою сестру (років 6).
«Так, маленька, ти руки точно помила? Давай я допоможу тобі їх витерти, щоб ти не забруднила свою сукню», «Візьми мене за руку і нічого не бійся!», «Ти точно не голодна? Давай я своє яблуко віддам, щоб ти поїла і далі гралась».
В той момент я захотіла сама бути тією молодшою сестрою, бо так ніжно та чуттєво проявлялась його турбота.
Або, спостерігаючи за деякими дітьми — розумієш, наскільки ж вони щирі та невимушені. Вони говорять та проявляють свої почуття без краплі сором'язливості або награності. Немає цього бажання комусь догодити, бо так вигідно буде в подальшому. Вони не будують в своїй уяві план помсти, якщо хтось, колись, не поділився з ними цукеркою.
Є дівчинка, яка кожного разу говорить, що дуже мене любить і це було ще з першого нашого заняття. Через стереотипи та власну недосконалість, я думала, що це не дуже щиро, як інколи буває в дорослому світі. Але, лише згодом усвідомила, що їй просто подобаються мої заняття і вона говорить «люблю», вкладаючи в ці слова свою маленьку, але вже таку чуттєву душу. І важко розуміти, а головне спостерігати, як без лицемірства, підлості та інших людських недоліків — діти проявляють свої почуття. Можливо, хтось думає, що вони ще нічого не розуміють, і тільки ми — дорослі, маємо право їх чомусь навчати. Але в їхньому світі, зовсім ще несформованому, але такому великому та світлому, є місце для спостерігачів, які мають захоплюватись і зрозуміти його, бо ж найважливіше очима не побачиш.
Я кожного дня вчу і одночасно вчусь у дітей. Вони дивовижні. І ця їх особлива відкритість, змушує кожного разу замислитись над власним світосприйняттям. А потім, реальність дає мені ляпаса і повертає в свою «театральну площину», де практично кожен сам за себе, і не завжди можна розрізнити справжність від гарної акторської гри, або награність із реальними почуттями та емоціями.
Бути дитиною — це не просто слова, а велика сила, яку, на жаль, мають не всі.
Будьте щирими та одягайте шапку!
0 коментарів