Таміла Кошман
Рейтинг
+150.23
Сила
408.56

Таміла Кошман

t-koshman

'Всё, что нас не убивает – делает сильнее'

Ми кажемо слово ‘біль’ частіше, аніж слово ‘щастя’.  Чому вуста вимовляють його із таким тремтінням та тугою в серці? Невже, є щось таке в цьому слові, що навіть промовивши його — очі наповнюються  слізьми? Коли мені було чотири роки, то мене сильно вкусила собака. Тоді я подумала, що більшого болю не існує, аніж цей. Коли мені було чотирнадцять, то я обожнювала літературу та писати твори. Але, одного разу, викладач сказала, що в мене нічого не виходить і ніколи не вийде. Тоді я зрозуміла, що...
Читати далі →

Подорожній нарис

Засмальцьований вагон потягу. За вікном видніються силуети дерев, а через кожні декілька метрів в очах відбивається світло ліхтаря. Заснути ніяк не вдається, бо як завше, у вагоні вирують життєві пристрасті. В голові звучить давно забута мелодія, яку я чимдуж стараюся пригадати. Дивно, але відчуття, що я знаходжусь у паралельній реальності, і все, що сталося зі мною за ці дні – звичайний політ фантазії. Дуже складно вдається систематизувати думки, що так заплутались в моїй голові. Переїзд. Дом...
Читати далі →

"Guten Tag, Herr Lehrer!"

Коли вона заходить до аудиторії, то навколо всі затихають. Жодного звуку,  шарудіння, ніхто навіть не кашляє. Дехто нервово ховає мобільний телефон, а хтось починає перебирати пальцями, щоб хоч трохи себе опанувати. За сигналом «Струнко», всі мають синхронно піднятись та привітатись. Всі одночасно кажуть: «Heil, mein Führer!», точніше «Добрий день!». Всівшись, студенти відкривають товстелезні зошити, бо сьогодні, як і завжди, вони будуть записувати слово в слово її неповторні виступи. На щастя, ...
Читати далі →

Інша реальність

Сьогоднішній ранок розпочався о 6:00, коли будильник заграв втретє. Нарешті моя свідомість прокинулась і говорила, що час збиратись. Спочатку все йшло спокійно, але коли я побачила, що залишилось 15 хв. до виходу, то почала похапцем кидати речі в рюкзак. Потім нервово шукала ланцюжок, який мені був абсолютно не потрібен. Згодом перекладала речі з одного місця на інше, а в кінці-кінців бігла на вокзал, бо електричка мала відправлятись через сім хвилин. Коли ж опинилась в сухому місці, то продумув...
Читати далі →

СумДУ: Совок VS Європа

Коли я почала навчатися в СумДУ на журналістиці, то думала, що кращого факультету більше ніде не існує. Я пишалась тим, що здобуватиму знання в такому престижному університеті і була переконана, що все на вищому рівні – особливо викладацький склад. Про пережитки Радянського Союзу і мова не заходила, адже такий сучасний ВНЗ, просто не може бути «совковим».  Я зараз не збираюсь, як каже адміністрація, «виносити проблеми зі стін університету» і не хочу сказати, що всі навколо погані, а студенти ...
Читати далі →

Де мило за 52 000? Зустріч з ректором.

Сьогоднішня зустріч з ректором СумДУ пройшла дуже добре. Нам переконливо довели, що кошти на туалетний папір – це й пластикові стаканчики, серветки для їдальні, паперові серветки для рук. Що стосується мила та мийних засобів, то там теж все розписано чітко. А завтра мені має надійти відповідь на запит про публічну інформацію зі сканами угод. Незважаючи, що бюджет нашого ВНЗ становить 200 млн. грн., ці кошти спрямовуються на розвиток університету. А засоби гігієни в ньому з'являться не скоро, ...
Читати далі →

Де мило за 52 000? Частина друга.

Що ж, ситуація стає дедалі цікавішою і набирає обертів. Сьогодні мала змогу поспілкуватися з комендантом, до якого мене вчора перенаправили. І так, аргументація звичайно більш переконливіша, але в деяких моментах до абсурду смішна. Мені повідомили, що значна сума коштів виділяється саме на ГУРТОЖИТКИ, для забезпечення їх засобами особистої гігієни. Я часу не втрачала і одразу обдзвонила/написала студентам, які там проживають. От що вони мені відповіли (барабанная дробь): «Я жила 3 года в обще...
Читати далі →

Де мило за 52 000?

Сьогодні (нарешті) потрапила до проректора з господарської роботи СумДУ. Ситуація була така, що на 2015 рік університетом виділено 80 000 грн. на туалетний папір, а 52 000 грн. — на мило. Але найцікавіше, що цих речей ніхто ніколи не бачив ( прям як фантомас). Я хотіла поспитати, де засоби особистої гігієни та де кошти, які виділялись на них. Зайшовши в кабінет, мене одразу звідти вигнали, мовляв «я цим питанням не займаюсь, іди в сусідній». Ну ок, пішла, представилась, запитала. У відповідь лиш...
Читати далі →

Школа щастя

Нарешті я всілась, щоб написати про свої враження від «Школи молодого лідера». Для початку скажу, що мені випав грандіозний шанс поїхати в ролі вожатої, адже така можливість є не в кожного. Хочеться описати всі емоції, які я переживала під час табору, але в словах це неможливо передати. Занепокоєння і щастя, страх і радість, натхнення і любов – і це все одночасно!  Коли ти усвідомлюєш, що кожна хвилина твого часу було витрачена не дарма, то світ перевертається догори дригом. «Хіба це можливо?» —...
Читати далі →

Поговоримо про владу

Говорять, що влада є відображенням народу, який її обрав. Доволі дискусійне і слизьке питання. Деякі притримуються позиції, що це влада згубила країну, а деякі (в тому числі і я), що не може бути так, коли 50 мільйонів українців хороші, а 400 людей (грубо кажучи) – негідники і зрадники. В мене не вкладається в голові, коли люди стверджують, що будуть давати хабар/кидатимуть сміття на дорозі/будуть йти «по головах», заради посади і т.д., адже в нас і так все дуже погано і все одно нічого не зміни...
Читати далі →