Ми кожного дня чуємо про щастя, але так мало знаємо, що потрібно, аби його було більше, що воно означає і в чому його секрет. Для кожного воно різне, але коли перебираєш в голові хороші моменти, то на обличчі з`являється щира посмішка.    Це запах лісу, після дощу. Теплий чай та м`яка подушка. Бажання, яке ти загадуєш, коли падає зірка. Неочікуваний подарунок від дорогої людини. Коли любиш своє відображення в дзеркалі. Холодний душ, після спекотного дня. Останнє тістечко, яке залишилось в хол...
Читати далі →

Осінь непомітно підкралась до мене. Навшпиньках, так, ніби хотіла налякати та схопити у свої меланхолічні обійми. Перебираючи речі в шафі, я з надією хочу знайти той коричневий, в’язаний светр, який дуже люблю. Але мої старання виявляються марними. Він схований під тонною інших, часом непотрібних речей. Чому не можна поскладати частину, а іншу викинути — думається вголос. Мабуть, тому, що ця справа потребує часу, якого так мало, і так забагато водночас, особливо восени. Взагалі, я люблю цю пору ...
Читати далі →

Ми кажемо слово ‘біль’ частіше, аніж слово ‘щастя’.  Чому вуста вимовляють його із таким тремтінням та тугою в серці? Невже, є щось таке в цьому слові, що навіть промовивши його — очі наповнюються  слізьми? Коли мені було чотири роки, то мене сильно вкусила собака. Тоді я подумала, що більшого болю не існує, аніж цей. Коли мені було чотирнадцять, то я обожнювала літературу та писати твори. Але, одного разу, викладач сказала, що в мене нічого не виходить і ніколи не вийде. Тоді я зрозуміла, що...
Читати далі →

Засмальцьований вагон потягу. За вікном видніються силуети дерев, а через кожні декілька метрів в очах відбивається світло ліхтаря. Заснути ніяк не вдається, бо як завше, у вагоні вирують життєві пристрасті. В голові звучить давно забута мелодія, яку я чимдуж стараюся пригадати. Дивно, але відчуття, що я знаходжусь у паралельній реальності, і все, що сталося зі мною за ці дні – звичайний політ фантазії. Дуже складно вдається систематизувати думки, що так заплутались в моїй голові. Переїзд. Дом...
Читати далі →

Коли вона заходить до аудиторії, то навколо всі затихають. Жодного звуку,  шарудіння, ніхто навіть не кашляє. Дехто нервово ховає мобільний телефон, а хтось починає перебирати пальцями, щоб хоч трохи себе опанувати. За сигналом «Струнко», всі мають синхронно піднятись та привітатись. Всі одночасно кажуть: «Heil, mein Führer!», точніше «Добрий день!». Всівшись, студенти відкривають товстелезні зошити, бо сьогодні, як і завжди, вони будуть записувати слово в слово її неповторні виступи. На щастя, ...
Читати далі →

Сьогоднішній ранок розпочався о 6:00, коли будильник заграв втретє. Нарешті моя свідомість прокинулась і говорила, що час збиратись. Спочатку все йшло спокійно, але коли я побачила, що залишилось 15 хв. до виходу, то почала похапцем кидати речі в рюкзак. Потім нервово шукала ланцюжок, який мені був абсолютно не потрібен. Згодом перекладала речі з одного місця на інше, а в кінці-кінців бігла на вокзал, бо електричка мала відправлятись через сім хвилин. Коли ж опинилась в сухому місці, то продумув...
Читати далі →

Коли я почала навчатися в СумДУ на журналістиці, то думала, що кращого факультету більше ніде не існує. Я пишалась тим, що здобуватиму знання в такому престижному університеті і була переконана, що все на вищому рівні – особливо викладацький склад. Про пережитки Радянського Союзу і мова не заходила, адже такий сучасний ВНЗ, просто не може бути «совковим».  Я зараз не збираюсь, як каже адміністрація, «виносити проблеми зі стін університету» і не хочу сказати, що всі навколо погані, а студенти ...
Читати далі →

Сьогоднішня зустріч з ректором СумДУ пройшла дуже добре. Нам переконливо довели, що кошти на туалетний папір – це й пластикові стаканчики, серветки для їдальні, паперові серветки для рук. Що стосується мила та мийних засобів, то там теж все розписано чітко. А завтра мені має надійти відповідь на запит про публічну інформацію зі сканами угод. Незважаючи, що бюджет нашого ВНЗ становить 200 млн. грн., ці кошти спрямовуються на розвиток університету. А засоби гігієни в ньому з'являться не скоро, ...
Читати далі →

Що ж, ситуація стає дедалі цікавішою і набирає обертів. Сьогодні мала змогу поспілкуватися з комендантом, до якого мене вчора перенаправили. І так, аргументація звичайно більш переконливіша, але в деяких моментах до абсурду смішна. Мені повідомили, що значна сума коштів виділяється саме на ГУРТОЖИТКИ, для забезпечення їх засобами особистої гігієни. Я часу не втрачала і одразу обдзвонила/написала студентам, які там проживають. От що вони мені відповіли (барабанная дробь): «Я жила 3 года в обще...
Читати далі →

Сьогодні (нарешті) потрапила до проректора з господарської роботи СумДУ. Ситуація була така, що на 2015 рік університетом виділено 80 000 грн. на туалетний папір, а 52 000 грн. — на мило. Але найцікавіше, що цих речей ніхто ніколи не бачив ( прям як фантомас). Я хотіла поспитати, де засоби особистої гігієни та де кошти, які виділялись на них. Зайшовши в кабінет, мене одразу звідти вигнали, мовляв «я цим питанням не займаюсь, іди в сусідній». Ну ок, пішла, представилась, запитала. У відповідь лиш...
Читати далі →